План-конспект №8:Розділ ІІ. Міжнародне гуманітарне право. Тема 2. Особливості ведення воєнних дій з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права

Розділ ІІ. Міжнародне гуманітарне право.

Тема 2. Особливості ведення воєнних дій з урахуванням норм

міжнародного гуманітарного права

Навчально-виховна мета:

-  ознайомити з особливостями ведення воєнних дій з урахуванням норм МГП.

-  вивчити норми міжнародного гуманітарного права під час організації бою.

-  узагальнити знання про міжнародне гуманітарне право та його норми про захист жертв війни.

-  тренувати виконання елементів стройової підготовки розмикання взводу ліворуч

-  виховувати дисциплінованість повагу до прав та законів гуманітарного права та кожного громадянина

Навчальні питання:

1.                      Правовий статус учасників воєнних дій.

2.                      Заборонені методи воєнних дій.

3.                      Врахування норм міжнародного гуманітарного права під час організації бою

Форма проведення заняття: теоретичне

Метод проведення: розповідь, бесіда.

Місце проведення: місце для вивчення стройових прийомів (вступна частина, тренування), клас «Захисту Вітчизни».

Час: 45 хвилин

Керівництво та навчальна література:

«Бахтін А.М, Василенко С.М. Підручник «Захист Вітчизни» 10 клас. – К.: Ліра – К, 2010 – 400 с.

Бахтін А.М., Василенко С.М Підручник «Захист Вітчизни» 10-11 клас. – Миколаїв.: Атол – ІЛ, 2008 – 514 с.

Конотопенко Я.І., Томчук М.І «Організація та методика допризовної підготовки» Навчально-методичний посібник для викладачів допризовної підготовки та студентів. - К.: «Вежа», 1996. - 416 с.

«Програма Захист Вітчизни».

Підручник Історія України

Матеріально-технічне забезпечення:

Наочні засоби: Плакати: правила організації оборони, правила організації наступу

Технічні засоби: підставка для плакатів

Хід заняття

І. Вступна частина (до 7 хвилин).

а) Шикування особового складу (двошеренговий стрій).

б) Привітання та доповідь викладачу

в) Перевірка готовності до заняття.

г)Тренування особового складу: Розмикання взводу ліворуч.

ІІ. Основна частина (30-35 хвилин).

Організація заняття

а) Опитування особового складу. (узагальнення знань отриманих на минулому занятті)

·      Принципи міжнародного гуманітарного права

·      Норми міжнародного гуманітарного права

·      Особи та об’єкти захисту міжнародного гуманітарного права

·      Відповідальність за порушення норм міжнародного гуманітарного права

б) Оголошення теми та навчально-виховної мети заняття.

Вивчення теоретичного матеріалу

Мотивація до розгляду першого навчального питання

1.                      Правовий статус учасників воєнних дій.

Збройні сили держави (сторони), яка воює це організовані збройні формування, що знаходяться під командуванням осіб, відповідальних перед цією державою (стороною) за дії своїх підлеглих. До складу збройних сил входять комбатанти (ті, які воюють) та медичний і духовний персонал (ті, які не воюють). Комбатанти – особи зі складу збройних сил сторони, яка бере участь у збройному конфлікті (за винятком медичного та духовного персоналу). Вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях. Партизани – особи, які добровільно воюють у складі організованих збройних партизанських сил на території, що зайнята противником (або контролюється реакційним режимом) за свободу і незалежність батьківщини. Некомбатанти (ті, які не воюють) – особи, які входять до складу збройних сил та надають їм допомогу, але безпосередньої участі у воєнних діях не беруть. До них належать медичний персонал, духовні особи, військові кореспонденти тощо. До вказаних осіб не повинна застосовуватися зброя доти, доки вони зайняті виконанням своїх безпосередніх обов’язків. Шпигуни та найманці є незаконними учасниками воєнних дій.

Шпигуни – особи, які, діючи таємно або обманним шляхом, збирають (чи намагаються збирати) відомості на території, що контролюється однією із сторін, яка перебуває у збройному конфлікті, з метою подальшого передавання інформації протилежній стороні. Найманці - особи, які спеціально завербо­вані і беруть участь у воєнних діях з метою отримання особистої вигоди. Вони не є громадянами протилежної сторони, яка перебуває в збройному конфлікті, та особа­ми, які постійно мешкають на території, що контролюється цією стороною. Найманці не входять до складу збройних сил сторін, що воюють. До найманців не відносяться військові інструктори і радники, які офіційно направляються однією державою для надання допомоги в будівництві збройних сил іншої держави за умови, якщо вони не беруть особистої участі у воєнних діях.

Мотивація до розгляду другого навчального питання

2.                      Заборонені методи воєнних дій.

 З метою запобігання зайвих страждань та невиправданих жертв серед цивільного населення, заподіяння великого і тривалого збитку природному середовищу, пов’язаних із воєнними діями, для сторін, які воюють, встановлюються заборони та обмеження у виборі методів і засобів ведення воєнних дій. У ході воєнних дій заборонено застосовувати такі методи: убивати або завдавати поранення цивільним особам; убивати або завдавати поранення особам, які, склавши зброю або не маючи засобів захищатись, здались у полон; убивати парламентера і осіб, які його супроводжують; нападати на осіб, які зазнали корабельної аварії або покидають на парашуті літальний апарат, що терпить лихо, і які не чинять ворожих дій (за винятком осіб, які десантуються у складі повітряних десантів); примушувати осіб, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, брати участь у воєнних діях; віддавати наказ нікого не залишати в живих або загрожувати ним;  брати заручників; вводити противника в оману шляхом віроломства; використовувати не за призначенням розпізнавальну емблему Червоного Хреста чи Червоного Півмісяця, міжнародні розпізнавальні знаки цивільної оборони та розпізнавальні знаки культурних цінностей, міжнародний спеціальний знак особливо небезпечних об’єктів, білий прапор парламентера, інші міжнародно-визнані знаки і сигнали; незаконно використовувати розпізнавальну емблему Організації Об’єднаних Націй; здійснювати напад невибіркового характеру, який може спричинити такі втрати серед цивільного населення та такий збиток цивільним об’єктам, що будуть несумірними з досягненням необхідної воєнної переваги над противником; здійснювати терор щодо цивільного населення; використовувати голод серед цивільного населення з метою досягнення воєнних цілей; знищувати, вивозити або приводити в несправність об’єкти, які необхідні для виживання цивільного населення; нападати на медичні формування та санітарно-транспортні засоби, які мають належні розпізнавальні емблеми (знаки) і сигнали; здійснювати вогневе ураження населених пунктів, портів, осель, храмів та госпіталів (за умови, якщо вони не використовуються у воєнних цілях); знищувати культурні цінності, історичні пам’ятники, місця відправлення культу та об’єкти, які складають культурну чи духовну спадщину народів, а також використовувати їх з метою досягнення успіху в бойових діях; знищувати або захоплювати власність противника, крім випадків, коли такі дії викликані воєнною необхідністю; віддавати на розграбування населені пункти або місцевості.

Мотивація до розгляду третього навчального питання

3.                      Врахування норм міжнародного гуманітарного права під час організації бою

Оборону слід організовувати, головним чином, поза густонаселеними районами. Командир зобов'язаний постійно уточнювати, які об'єкти у зоні дій підпорядкованих підрозділів знаходяться під захистом МГП, а які є воєнними об'єктами. Цивільні особи та цивільні об'єкти слід вивести із розташування воєнних об'єктів. З цією метою командири повинні вжити всіх заходів щодо організації взаємодії із цивільною владою, щоб уникнути випадкових втрат серед цивільного населення, а також нанесення збитку цивільним об'єктам. Переміщення цивільних осіб із районів, що розташовані поблизу воєнних об'єктів, бажано здійснювати у знайомі їм райони, які не становлять для них небезпеки. Необхідно перевірити, чи позначені об'єкти, які користуються особливим захистом, розпізнавальними емблемами.

Наступ може здійснюватись лише на конкретні воєнні об'єкти, які мають бути розпізнаними. Слід вибирати такий напрямок і час нападу, за яких людські втрати та зруйнування цивільними об'єктами будуть найменшими (наприклад, нанесення вогневого ураження військовому заводу противника після закінчення робочого дня). Якщо дозволяє бойова обстановка, слід зробити завчасне ефективне повідомлення про наступальні воєнні дії шляхом технічних засобів масового інформування, або попереджувальним вогнем із стрілецької зброї.

Врахування норм Міжнародного гуманітарного права під час організації розвідки: Дiяльнiсть щодо збору iнформацiї, яка має воєну цiннiсть, у районах, що знаходяться пiд контролем противника, вважається законною, якщо вона здiйснюється вiйськовослужбовцями без приховування статусу комбатанта (у вiйськовiй формi одягу своїх збройних сил). Дiяльнiсть щодо збору iнформацiї, яка має воєну цiннiсть, у районах, що знаходяться пiд контролем противника, розглядається як шпигунство, якщо воєнна здiйснюється обманим шляхом. Шпигунство не забороняється, але комбатант, який був захоплений пiд час такої дiяльностi, втрачає право на отримання статусу вiйськовополоненого i може понести покарання. Цивiльне населення протилежності сторони не може примушуватись до надання вiдомостей ними особисто або вiд третіх осiб.

Перевірка ступеню засвоєння нового матеріалу учнями.

ІІІ. Заключна частина (до 3 хвилин).

а) нагадати тему, навчально-виховну мету та ступінь її досягнення;

б) зробити загальну оцінку класу;

в) відмітити кращих учнів на занятті;

г) дати домашнє завдання:

виконати завдання в робочому зошиті відповідно до теми заняття.