План-конспект №4:Розділ І. Збройні Сили України на Захисті Вітчизни. Тема 2. Розбудова національних Збройних Сил. Заняття 1. Історичні етапи розвитку українського війська.

Розділ І. Збройні Сили України на Захисті Вітчизни.

Тема 2. Розбудова національних Збройних Сил.

Заняття 1. Історичні етапи розвитку українського війська.

Навчально-виховна мета:

-  ознайомити з військовим мистецтвом слов’янського війська;

-  вивчити історичні етапи розвитку українського війська;

-  узагальнити знання з військової присяги та військової символіки України

-  тренувати виконання елементів стройової підготовки шикування в колону подва;

-  виховувати почуття поваги до українського війська, уважність, дисциплінованість, високі морально-бойові якості юнаків

Навчальні питання:

1. Історичні етапи розвитку українського війська.

2. Військове мистецтво слов’янського війська та війська княжої доби.

Форма проведення заняття: теоретичне

Метод проведення: розповідь, показ, демонстрація, бесіда, лекція.

Місце проведення: місце для вивчення стройових прийомів (вступна частина, тренування), клас «Захисту Вітчизни».

Час: 45 хвилин

Керівництво та навчальна література:

«Бахтін А.М, Василенко С.М. Підручник «Захист Вітчизни» 10 клас. – К.: Ліра – К, 2010 – 400 с.

Бахтін А.М., Василенко С.М Підручник «Захист Вітчизни» 10-11 клас. – Миколаїв.: Атол – ІЛ, 2008 – 514 с.

Конотопенко Я.І., Томчук М.І «Організація та методика допризовної підготовки» Навчально-методичний посібник для викладачів допризовної підготовки та студентів. - К.: «Вежа», 1996. - 416 с.

«Програма Захист Вітчизни».

Підручник Історія України

Матеріально-технічне забезпечення:

Наочні засоби: схеми організаційно штатної структури війська на всіх етапах розвитку, малюнки озброєння, зображення воїна на різних етапах розвитку українського війська

Технічні засоби: підставка для стендів, транслятор слайдів, телевізор, відео

Хід заняття:

І. Вступна частина (до 5 хвилин).

а) Шикування особового складу (двошеренговий стрій).

б) Привітання та доповідь викладачу

в) Перевірка готовності до заняття.

г)Тренування особового складу: Шикування в колону подва.

ІІ. Основна частина (30-35 хвилин).

Організація заняття

а) Опитування особового складу. (узагальнення знань отриманих на минулому занятті)

·                    Зміст військової присяги

·                    Порядок прийняття військової присяги

·                    Військова символіка України

б) Оголошення теми та навчально-виховної мети заняття.

Вивчення теоретичного матеріалу

Мотивація до розгляду першого навчального питання

1.      Історичні етапи розвитку українського війська.

Невід’ємною складовою частиною загальної історії нашої держави є історія українського війська, яка тісно пов’язана з військовою наукою, є історичною базою її розвитку. Етапи розвитку українського війська:

—   Слов’янське військо – ( ІІІ – ІХ ст. н.е.)

—   Українське військо періоду княжої доби – ( Х – ХІV ст.)

—   Українське військо періоду козацтва. – ( ХV – ХVІІІ ст.)

—   Українські військові формування під час першої світової війни ( 1914 – 1918 рр.)

—   Збройні Сили Української Народної Республіки – (1917 –1922 р.р.)

—   Збройні Сили другої світової війни – (1939-1945 рр.)

—   Збройні Сили незалежної України.

Мотивація до розгляду другого навчального питання

2.      Військове мистецтво слов’янського війська та війська княжої доби.

Військова організація слов’ян формувалася починаючи з перших століть нашої ери. Наші предки, слов’яни, ввійшли в історію, як плем’я воїнів – ратоборців.   В основі військової організації слов’ян лежав поділ на роди й племена. Називалось слов’янське військо „вої”. Керував воями в бою воєвода. В результаті тривалого внутрішнього розвитку східнослов’янських племен у ІХ ст. складається одна з найбільших держав Середньовічної Європи – Русь, центром якої протягом довгих століть був Київ. Маючи потужне військо київські князі проводили активну зовнішню політику. В IX-X ст. на розвиток слов’янського війська значний вплив мали варяги, яких на Заході ще називали вікінгами – войовниками. За їх зразком вибудовувалась військова система того часу. Ядром війська була дружина. У війську впроваджувалося більш вдосконалене озброєння та спорядження - довгий щит, сокира. Суттєві зміни відбулися і в тактиці військ. Військо шикувалось до бою організованими підрозділами, „лавою”. Дружина присягала на вірність князю, підтримувала його й дотримувалась вірності присязі.

Вже з ХІ ст. збройні сили нашої держави починають комплектуватись з місцевого населення. На чолі війська стояв князь, який спирався на постійну військову дружину. Дружина поділялась на старшу і молодшу. Старша дружина складалась з княжих мужів – бояр. Молодша дружина виконувала роль особистої охорони князя. Легкоозброєну частину війська складали вої - ополчення міст та сіл. Для великих походів залучались союзники і найманці, як правило, варяги чи степові орди половців і печенігів. Народне ополчення не мало постійної військової організації, а збиралося лише для самооборони, коли нападав ворог. Згодом князі почали брати воїв у походи. Військо поділялося на полки (по 100 – 200 чоловік), які мали назву від іменем князів чи земель. Полк поділявся на менші частини – сотні на чолі з сотником. За княжої доби з’являються роди війська: піхота, кіннота, флот, а також відділи інженерного забезпечення, які займалися фортифікаційним обладнанням бойових позицій та підготовкою шляхів для більш успішного ведення бойових дій. Зброя поділялась на захисну та наступальну. Захисна зброя – броня (кольчуга), шолом і щит - використовувалась для захисту тіла в бою. Наступальна – спис, меч, шабля, сокира  і лук зі стрілами – для ураження противника в бою. Списи були зброєю і піхоти, і кінноти. Вони мали різну назву (сулиця, рогатина) і були різної довжини (від 1,5 до 2,5 м). На кінці списа було залізне вістря у вигляді видовженого листка. Залежно від озброєння, українське військо поділялося на оружників та стрільців. Оружники озброювались, мечем, списом, сокирою, використовували панцир (кольчуга), шолом щит. З них складалась важкоозброєна піхота та кіннота. Стрільці або лучники були озброєні луками та стрілами і становили легкоозброєну піхоту та кінноту. До кінця ХІ ст. військо було в основному пішим. Головною ударною силою була важкоозброєна піхота. Кіннота поділялась на важку (воїни в обладунках і шоломах, зі списами, мечами і щитами) і легку (стрільці з луками). Перед боєм, на поданий бубнами і сурмами знак, князь шикував полки у визначений бойовий порядок.

Найчастіше військо під час ведення бойових дій поділялося на три частини: середню, що звалася чоло і два бічні крила, праве й ліве. У цей загальний бойовий лад шикувалися різні роди військ: важкоозброєна та легкоозброєна піхота і кіннота

Бій з ворогом починав князь, першим кидаючи спис. Князь завжди знаходився на передовій і вирішальній ділянці бою. Серед бою військо орієнтувалося за прапорами. Стяг, піднятий догори, означав, що полк тримається добре. Коли ж стяг хилився або падав, це був знак поразки. Із часом піхота поступилася місцем кінноті. Після того, як кіннота здобувала головну перемогу, піхота розбивала залишки ворога, захоплювала бранців у полон, забирала здобич, зброю.

У княжу добу набуває більшого розвитку й військовий флот. Військові човни (лодія, суд, насад, струг, повозок) приводилися в рух веслами або вітрилом. Вони мали різні розміри і вміщували від 40 до 100 воїнів. Флот застосовували для військових походів, як по морю, так і по річках.

Перевірка ступеню засвоєння нового матеріалу учнями.

ІІІ. Заключна частина (до 3 хвилин).

а) нагадати тему, навчально-виховну мету та ступінь її досягнення;

б) зробити загальну оцінку класу;

в) відмітити кращих учнів на занятті;

г) дати домашнє завдання:

-            вивчити етапи розвитку українського війська;

-            прочитати параграф 1.2 підручника «Захист Вітчизни 10-клас»

-            записати озброєння дружинника та воїна княжого війська