Козацькі приказки, прислів’я

Козацькі приказки, прислів’я

Без гетьмана військо гине.

Бог не без милості, козак не без долі.

Гетьман знає, що в нас нічого немає.

Де байрак, там і козак.

Де козак, там і слава.

Дівчина родиться, а козак на коня садовиться.

До булави треба голови.

Добрий козак баче, де отаман скаче.

Дожились козаки – нема ні хліба, ні габаки.

Звання козацьке, а життя собацьке.

Зроду-віку козак не був і не буде катом!

Козак з біди не заплаче.

Козак з бідою, як риба з водою.

Козак оженився, наче упився.

Козак у дорозі, а надія в Бозі.

Козак хороший, та нема грошей.

Козаки, як діти: хоч багато – поїдять, хоч трохи – наїдяться.

Козацькому роду нема переводу.

Місяць – козаче сонце.

На козаку й рогожа пригожа.

Не той козак, що поборов, а той, що відвернувся.

Не усе ж то козак, що списа має.

Птиця з птицею не наб'ється, а козак з дівчиною не наживеться (мусить покинути).

«Пугу! Пугу!» – «Козак з Лугу»

Січ – мати, а Великий Луг – батько.

Сніп з бородою, а козак з молодою.

Степ та воля – козацька доля.

Терпи, козаче, горе – будеш пити мед.

Терпи, козаче, отаманом будеш.

Терпи, хлопче, козаком будеш.

Хіба ж душа моя з лопуцька і не бажа того, що й людська?